Осипенківська громада
Бердянський район, Запорізька область

Історична довідка

Осипенко (до 1939 року – Новоспасівка) – село, центр сільської ради. Розташоване на берегах річки Берди, у 25 км від районного центру і залізничної станції Бердянськ. Через село проходить автодорога Ростов – Одеса – Рені. Населення – 4415 осіб.

Тривалий час приазовські степи займали кочові племена. У XVIII в. за часів Запорізької Січі частина цієї території входила до складу її Кальміуської паланки. У 1805 р. група селян-кріпаків з Полтавської губернії заснувала на лівому березі річки Берди, в 14 км від впадіння її в Азовське море, невелике поселення. За народними переказами, це сталося під час релігійного свята «спасів день», звідси й первісна назва села (в офіційних документах його називали Новоспаське, Новоспасівка, Новоспаському, а з перших років Радянської влади - тільки Новоспасівка). У 1822 р. тут оселилася група молокан, висланих з Тамбовської губернії. Населення швидко збільшувалося за рахунок кріпаків, що втекли з північних губерній. 

У 1829 р. до Новоспасівки повернулися на батьківщину козаки Задунайської Січі, які увійшли до складу Азовського козацького війська, створеного для охорони узбережжя Азовського моря.

Новоспасівка стала називатися станицею. У ній було засновано станичні правління, відкрита поштова станція, побудована кам'яна церква. Через станицю  пролягла жвава дорога з Бердянська до Маріуполя. Протягом перших десятиліть існування населеного пункту провідну роль в його господарстві займало тваринництво. Козаки розводили коней, велику рогату худобу та овець. 

Напередодні реформи 1861 р. в Новоспасівці налічувалося 510 дворів і проживало 3182 мешканця.

У 1890 р. в селі почали виготовляти черепицю. На початку XX ст. в Новоспасівці діяло вже 17 підприємств - парових млинів, цегельно-черепичних заводів, олійниць тощо, де було зайнято 109 робітників. У селі налічувалося 463 кустаря і ремісника . В Новоспасівці торгувало близько трьох десятків крамниць та різних шинків. 

Напередодні першої світової війни Новоспасівка була великим селом, де проживало 11,2 тис. осіб. У центрі села, уздовж мощеної вулиці, розташовувалися цегляні будівлі волосної управи, суду, пошти, торговельних закладів. Протягом багатьох десятиліть новоспасовців лікував один фельдшер. Але приміщення для прийому хворих тут не було. У 1900 р. на ділянці, яка обслуговувала 16 тис. осіб, працювали два фельдшери і акушерка. В 1913 р. почалося будівництво земської лікарні. Стала працювати аптека, прибули лікар, три фельдшери, акушерка.

Перший навчальний заклад - міністерське двокласне училище - відкрилося  тільки в 1870 р., а однокласне земське - шість років по тому.

Напередодні першої світової війни в Новоспасівці працювали шість початкових шкіл. В селі діяли три церкви. Малася невелика бібліотека.

Перша світова війна принесла багато лиха селянству. До кінця 1925 р. завершилося відновлення села та його економіки, післявоєнна розруха була ліквідована.

У 1925 р. в Новоспасівці працювали 12 вітряних млинів, 2 олійниці, 4 кузні. Потреби населення в продовольчих та промислових товарах задовольняли три магазини, двічі на тиждень збиралися базари. У селі працювали лікарня на 15 ліжок з дитячою консультацією, амбулаторія та аптека. Про здоров'я трудящих в 1925 р. дбали 10 медпрацівників, в т. ч. два лікарі. У трьох початкових школах 15 вчителів навчали 600 учнів. Культурно-освітню роботу вели п'ять хат-читалень, одна стаціонарна і п'ять пересувних бібліотек. У 1923 р. в будинку сільських сходів було відкрито клуб. За участю комсомольців і вчителів створений народний самодіяльний театр. У 1927 р. в селі виникли ТОЗи «Пролетарський праця», «Іскра», «Перемога» і «Червоний орач», які об'єднували по 15 - 20 селянських господарств. Влітку 1930 р. комуни і ТОЗи почали переходити на статут сільськогосподарської артілі, і вже до осені в селі налічувалося 11 колгоспів. У 1938 р. колгоспи Новоспасівки обслуговували 11 тракторних бригад, що обробляли близько 18 тис. га землі.

Перед війною колгоспи села стали економічно міцними господарствами. На їх фермах утримувалося 1,4 тис. голів великої рогатої худоби, в т. ч. 880 корів. 

Новоспасівка була електрифікована і радіофікована. У селі працювали аптека, амбулаторія, лікарня на 43 ліжка, де працювали три лікарі і 11 фельдшерів. До 1937 р. була остаточно ліквідована неграмотність серед дорослого населення. Діяли центральний і три колгоспних клуби, кінотеатр. В клубах працювали драматичні, музичні, хорові, танцювальні та інші гуртки художньої самодіяльності. Працювали 14 бібліотек. Розвивалися фізкультура і спорт.

Село назване на честь славетної землячки – військової льотчиці Поліни Денисівни Осипенко. Народилася вона в 1907 р. в селі Новоспасівка в сім'ї селянина-бідняка і з дитячих років пізнала важку долю наймички. У 1933 р. дівчина закінчила Качинське авіаційне училище. Військовий льотчик П. Д. Осипенко встановила п'ять міжнародних авіаційних рекордів (серед жінок). У 1939 р. під час випробування нового літака П. Д. Осипенко загинула. На прохання трудящих на честь славетної землячки Новоспасівку в тому ж році перейменували в Осипенко.

В ніч з 16 на 17 вересня 1943 Осипенко звільнили воїни 221-ї Маріупольської стрілецької дивізії (командир полковник І. І. Блажевич) 28-ї армії Південного фронту. В боях за населений пункт загинуло 25 радянських воїнів. Всі вони поховані в братській могилі в центрі села. 793 жителя Осипенко билися за свободу і незалежність Батьківщини, 443 із них загинули, 350 - за мужність і героїзм нагороджені орденами і медалями.

Відступаючи, гітлерівці розграбували колгоспи, спалили багато господарських споруд, в т. ч. паровий млин, хлібопекарню, а також 5 корпусів лікарні, 9 шкільних будівель, клуби, радіовузол, магазини, 50 житлових будинків, підірвали міст через річку Берду.

Відразу ж після звільнення відновили роботу сільська Рада і правління колгоспів.

До кінця 1950 р. в основному завершилося відновлення села. Повністю були відбудовані господарські, громадські та житлові будівлі, магазини, лікарня на 75 ліжок, школи. Про здоров'я трудящих дбали 38 медпрацівників, в т. ч. п'ять лікарів. У середній, семирічній і двох початкових школах 58 педагогів навчали 935 дітей. Працювали 4 клуби, 7 бібліотек з книжковим фондом понад 30 тис. томів. Колгоспники відновили зруйнований гітлерівцями пам'ятник П. Д. Осипенко (бронзовий бюст, відправлений окупантами на переплавку, робочі маріупольського заводу «Азовсталь» заховали серед металобрухту, а в 1946 р. повернули в село).

У 1973 р. в Осипенко став до ладу завод ефективної кераміки, який випускав будівельні блоки. Працював цех булочних виробів Бердянського районного споживчого товариства.

У 1966 р. в селі відкрито райбиткомбінат, який надавав послуги 22 видів. В селі були відділення зв'язку, радіовузол, АТС. Велика увага приділялась розвитку охорони здоров'я. В Осипенко знаходилась районна лікарня на 110 ліжок з хірургічним, інфекційним, пологовим, терапевтичним, дитячим та іншими відділеннями. Вона була оснащена сучасним медичним обладнанням. Тут працювали зубопротезний, фізіотерапевтичний, рентгенівський кабінети. При лікарні відкрили амбулаторію. Цілодобово діяв пункт швидкої допомоги. В селі працювало більше 100 медпрацівників, в т. ч. 11 лікарів. В селі - три дошкільних дитячих установи.

В Осипенко відкрилась музична школа. При будинку культури з залом на 450 місць організовали дев'ять гуртків художньої самодіяльності. Діяли два клуби з кіноустановками і кінотеатр. До послуг населення - шість бібліотек.

У 1968 р. створено музей історії села.

В селі побудовано стадіон.

На сьогодні на території села Осипенко діють такі об’єкти соціальної сфери:

  • Осипенківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
  • Дошкільний навчальний заклад «Пізнайко»
  • Державний навчальний заклад «Осипенківський професійно-аграрний ліцей»
  • Сільський клуб
  • Будинок культури ім.Чапаєва
  • Осипенківська амбулаторія загальної практики та сімейної медицини
  • Дитячий юнацький клуб фізичної підготовки (ДЮКФП)
  • Музей 
  • Музична школа